Травма – це стресова подія або будь-який тривожний досвід, який призводить до значного страху, безпорадності, дисоціації, сплутаності і порушень памʼяті. Ці порушення заважають нормальному життю і достатньо інтенсивні, щоб мати довгостроковий негативний вплив на поведінку людини і її уявлення про світ.
Травма буває спричинена людською поведінкою, якщо це фізичне чи сексуальне насильство, війни, техногенні катастрофи. А також природними явищами, землетрусами, повенями. Після таких подій людині стає складно сприймати світ безпечним, справедливим і передбачуваним.
Що таке ПТСР
Посттравматичний стресовий розлад – це важкий психічний стан, який виникає після зіткнення з травмою, що чинить надпотужний негативний вплив на психіку. Травматичність події тісно пов’язана з відчуттям власної безпорадності через неможливість ефективно діяти в небезпечній ситуації.
Розлад виникає, коли пережитий досвід перевантажує адаптаційні можливості психіки, застрягаючи в ній і порушуючи процес обробки спогадів. Це призводить до таких симптомів. Флешбеки, повторні переживання події. Нічні кошмари. Підвищена тривога. Дисоціація, дереалізація, деперсоналізація. Порушення памʼяті. Гіперзбудливість, лякливість.
Важливо розуміти, не в кожної людини, яка пережила травму, виникає ПТСР. Розлад формується саме тоді, коли досвід перевищує можливості психіки з ним впоратись.
Як формуються посттравматичні симптоми
Біль, який виникає при зіткненні з болючою подією, наш оцінюючий розум починає сприймати як щось, чого не повинно бути. Як проблему, від якої потрібно терміново позбутись. Оцінка болю як чогось ненормального призводить до уникнення почуттів і спроб їх контролювати.
Контроль переживання працює як спроба затопити надувний мʼяч під водою. Чим глибше ви його заштовхуєте, тим із більшою силою він вистрибує назовні. Спроби не думати про травму лише посилюють значущість цих думок.
АСТ розглядає ПТСР як розлад уникнення досвіду
Це уникнення внутрішнього досвіду, думок, почуттів, спогадів, і зовнішнього, зіткнення з певними ситуаціями чи людьми.
Неготовність зустрічатись із внутрішніми переживаннями в теперішній момент. Спроби змінити форму чи частоту переживань, навіть якщо це приводить до негативних наслідків і вимагає великих ресурсів. Розповідання самої історії як форма уникаючої поведінки, спроба цим змінити минуле, ніби події не було.
При комплексному ПТСР додається ще дещо. Брак навичок саморегуляції. Закріплені форми поведінки, які колись допомагали в конкретних умовах, але тепер заважають.
Наприклад, якщо в дитинстві було адаптивно ховатись у кімнаті чи приносити тільки відмінні оцінки, щоб уникнути покарання, у дорослому житті в інших сферах ця стратегія може заважати діяти відповідно до власних цінностей.
Три механізми навчання, які підтримують травму
Класичне обумовлення. Раніше нейтральний стимул стає тригером для запуску травматичної реакції. Мозок звʼязує безневинний елемент події, запах, колір, місце, з болем чи страхом. Далі мозок реагує на нейтральний стимул так само, як на саму травматичну подію, запускаючи тривогу і уникнення.
Оперантне обумовлення. Якщо при спогаді про травму людина відчуває сильну тривогу і починає уникати тригерів, тимчасове полегшення, яке вона отримує, підкріплює це уникнення. Поведінка, що допомагає впоратись зі стресом, наприклад вживання алкоголю чи самопошкодження, часто приносить негайне, хай і тимчасове, заспокоєння. Мозок нагороджує людину, закріплюючи деструктивний механізм копінгу.
Навчання через спостереження. Тут впливають правила про те, що таке норма, здоровʼя, щастя. Наприклад, фраза бʼє значить любить.
Як це складається в загальну схему
Стимул для поведінки на основі цінностей звʼязується з болем і травматичними переживаннями. Це призводить до автоматичного уникнення. Уникнення підкріплюється полегшенням у моменті, після зниження страху і тривоги. Симптоми гіперпильності і тривоги зберігаються і підтримуються циклом уникнення.
Якщо впізнаєте в цьому описі власний досвід і відчуваєте, що уникнення почало керувати вашим життям, психологи на порталі GO!Psy в онлайн-форматі допоможуть розібратись у цьому механізмі та знайти шлях до змін.