Тому що мамин синочок, це наслідок системи. Саме об це розбиваються всі ідеї про те, що йому можна пояснити, довести, він побачить.
Він не побачить, не усвідомить і навряд чи зміниться, бо перш за все у нього немає запиту на цю зміну.
Перше враження і перші тривожні дзвіночки
Клієнтки часто описують перше враження про такого чоловіка як образ надійного, порядного, стабільного. Це підкуповує і часто стає тією самою пасткою, у яку потрапляють жінки.
Першими тривожними сигналами зазвичай стають часті дзвінки та повідомлення від мами, у якої постійно щось трапляється. То захворіла, то кран потік, то батарейки не може вставити. І так нескінченно.
З часом це починає турбувати, піднімати роздратування, приводити до конфліктів у парі, але оскільки це дрібниці, ти драматизуєш, це ж мама, жінка залишається незрозумілою у власних почуттях, і звісно набуває клейма істерички, дивакуватої.
І це вже газлайтинг, те, на що варто звернути увагу і задатись питанням, чи підходить вам така модель стосунків.
На цій стадії жінка зазвичай вірить, що можливо він правий і вона перебільшує, або сподівається, що зможе йому пояснити, адже він дорослий чоловік, йому просто треба розʼяснити. Ті, хто просунувся в стосунках далі, підтвердять мої слова. Йому не пояснити. І ось чому. Тому що він частина однієї великої системи, своєї родини.
Що таке емерджентність
У психології є поняття емерджентність, це здатність окремих частин при поєднанні між собою отримувати властивість, до якої поодинці доступу немає. Наприклад, є частини машини, кермо, колеса, двигун. Але все це просто залізяки. Залізяки, які зібрані разом стають машиною і отримують здатність рухатись.
Якщо перекласти цю модель на родину, ми бачимо приблизно той самий процес. Будь-яка родина – це система, яка в цілому більша за свої частини. Ця система формувалась багатьма поколіннями, проходила величезну кількість ситуацій, переживала війни, перемоги, якось справлялась, виживала і продовжувалась у своїх дітях, несвідомо і свідомо передаючи весь свій досвід наступним поколінням.
До чого тут сепарація
Не варто плекати ілюзій, ми всі родом із дитинства, і хочемо ми того чи ні, всі ми частини своєї родинної системи. Питання в тому, які частини і яку роль ми несемо. Тут саме час сказати про сепарацію, відділення, яке в нормі ми вже з народження починаємо проходити. Спочатку відділяючись фізично, а потім плавно рухаючись у кризу підліткового віку, де повинні відділитись і психологічно.
Повернемось до наших “синочків”
Як ви думаєте, вони пройшли сепарацію? Навчилась їхня родинна система якось справлятись без них? Звісно ж ні.
І ось уявіть, ви намагаєтесь на ходу висмикнути з машини кермо чи педаль газу, щоб використати їх для побудови свого власного транспортного засобу. Шанси на успіх дорівнюють нулю. Машина – це його рідна родина, без цієї частини просто перестане функціонувати і зробить все мислиме і немислиме, щоб цього уникнути.
Саме тому їм неможливо пояснити, що їхні стосунки мають дивний, патологічний характер. Їхня система згенерує тисячу аргументів, чому це нормально і проблема у вас.
Питання, яке варто собі поставити
Тут варто зупинитись і задатись питанням чи так вже й потрібна вам така залізяка для побудови власного транспортного засобу? Чи готові ви тягатись із такою великою, століттями сформованою системою?
Якщо відчуваєте, що застрягли в стосунках із чоловіком, який так і не пройшов сепарацію від своєї родини, онлайн-психологи на порталі GO!Psy допоможуть розібратись, чи готові ви змагатись із цією системою і чи потрібно це вам взагалі.