Це відчуття може з’явитись раптово або розвиватись поступово. Щось у цій людині дратує. Манера говорити. Паузи. Надто спокійне обличчя або, навпаки, надто активне. Хочеться скасувати сесію, знайти привід не прийти. А разом із цим – провина, бо ніби нічого поганого він не зробив.
І головне питання, яке виникає в цей момент: це поганий фахівець чи щось не так зі мною?
Відповідь на нього важливіша, ніж здається. Від неї залежить рішення – залишитись в терапії чи піти.
Неприязнь до психолога буває трьох зовсім різних природ. Зовні вони виглядають однаково, але означають протилежне.
Природа перша: перенесення
Це найчастіший варіант і найцікавіший.
Стосунки з психологом влаштовані особливим чином. Ви приходите, розповідаєте про себе, перебуваєте в позиції того, хто потребує і відкривається, але не отримує симетричної відвертості у відповідь.
Ця позиція сама по собі піднімає на поверхню все, що людина колись відчувала поруч із важливими фігурами: батьками, вчителями, тими, від чийого схвалення колись залежало надто багато.
І тоді психолог (реальна жива людина) починає отримувати реакції, адресовані насправді не зовсім йому.
Його спокій читається як холодність, бо чиясь холодність колись ранила. Його нейтральність здається осудом, бо осуд колись був постійним фоном. Його увага відчувається як небезпека, бо увага в минулому оберталась вторгненням.
Роздратування в цьому випадку не примха і не помилка. Це найцінніший матеріал, який взагалі може з’явитися в терапії. Бо він показує, як людина влаштована у стосунках, прямо зараз, у реальному часі.
І парадокс у тому, що піти від такого психолога означає втекти саме в той момент, коли робота нарешті почалася.
Як розпізнати перенесення: Неприязнь конкретна і емоційно заряджена сильніше, ніж привід. Дратує щось дрібне, але непропорційно сильно. З’являється бажання не розбиратися, а саме втекти, і це бажання термінове.
Часто спливає знайомі відчуття, які вже були з кимось важливим у минулому. І майже безпомилковий знак: якщо при думці сказати психологу про своє роздратування вголос стає особливо тривожно – це, швидше за все, перенесення. Саме цю тривогу і варто досліджувати.
Природа друга: реальна невідповідність
Психологи різні. І не кожен підходить кожному. В цьому немає нічого ганебного ні для кого.
Буває невідповідність темпу: людині потрібно повільно і дбайливо, а фахівець іде швидко і фронтально, або навпаки. Буває невідповідність мови – метафори і спосіб пояснювати просто не заходять. Буває, що підхід не той, який потрібен саме зараз.
А буває, що фахівець справді працює погано: порушує межі, оцінює, нав’язує свої рішення, говорить про себе більше, ніж доречно. Або після сесій стабільно стає гірше – не «важко, але важливо», а просто гірше.
Як відрізнити реальну невідповідність від перенесення:
Поставте собі одне питання: пов’язане те, що не подобається, з тим, як психолог робить свою роботу – чи з тим, яким він здається як людина?
Претензія до роботи – психолог перебиває, сперечається, дає поради там, де не просили, знецінює сказане – це сигнал про невідповідність або низьку якість.
Реакція на саму особистість – тон, обличчя, манеру мовчати, при тому що професійно все коректно – набагато частіше виявляється перенесенням.
Природа третя: опір процесу
Іноді психолог не подобається не сам по собі, а тому що поруч із ним доводиться робити те, чого не хочеться. Дивитися на речі, на які не хотілося б дивитися. Відчувати те, що роками вдавалося обходити.
Неприязнь у цьому випадку – це неприязнь не до людини, а до самого процесу, перенесена на того, хто цей процес уособлює. Психолог стає обличчям неприємної роботи. І легше не любити його, ніж визнати, що не любиш те, до чого він підводить.
Як розпізнати: неприязнь посилюється саме тоді, коли робота підходить до чогось важливого, і стихає, коли сесії стають поверхневими і безпечними.
Що робити з цим відчуттям
Практичний висновок із усього цього один.
Неприязнь до психолога майже ніколи не є достатньою підставою, щоб мовчки піти. І майже завжди є достатньою підставою, щоб сказати про неї вголос.
Це звучить контрінтуїтивно. Сказати людині в обличчя, що вона дратує, здається грубим і незручним. Але кабінет – це єдине місце, влаштоване спеціально так, щоб подібне можна було вимовити і дослідити наслідки, а не проковтнути.
І те, що відбудеться після, виявиться діагностичнішим за будь-які роздуми на самоті.
Якщо у відповідь психолог не образиться, не захищатиметься, не покарає холодністю, а поставиться до сказаного з інтересом і допоможе разом подивитися, звідки це – значить, фахівець хороший. І майже напевно йшлося про перенесення, із яким тепер можна працювати.
Якщо ж у відповідь прийде образа, виправдання, тиск або ледь помітна помста – це і є відповідь на вихідне питання. Тоді йти можна спокійно і без провини.
Часті запитання
Чи нормально змінювати психолога? Так, абсолютно. Пошук свого фахівця іноді займає кілька спроб. Це не означає, що з вами щось не так або що терапія вам не підходить.
Скільки сесій потрібно, щоб зрозуміти, чи підходить психолог? Зазвичай достатньо двох-чотирьох зустрічей, щоб відчути базовий контакт. Але якщо неприязнь виникла раптово після кількох місяців роботи – це скоріше сигнал до розмови, а не до виходу.
Що буде, якщо я скажу психологу, що він мені не подобається? Хороший фахівець не образиться. Він сприйме це як цінну інформацію для роботи. Власне, реакція психолога на це визнання сама по собі дає відповідь на питання, чи варто з ним залишатися.
Як знайти психолога, який підійде саме мені? Зверніть увагу на спеціалізацію, підхід і перші відчуття після знайомства. Платформа GO!Psy дозволяє ознайомитися з профілем кожного фахівця до запису і обрати того, хто відповідає вашому запиту.
Фразу «мій психолог мені не подобається» майже ніколи не варто одразу перетворювати на рішення. Набагато корисніше зробити її першою реплікою наступної сесії.
Бо, в більшості випадків, за нею стоїть не помилка вибору, а щось про вас самих, що нарешті отримало шанс проявитися.